БАЛЬЗА́М, у, ч.
1. Напіврідка запашна, з домішкою ефірних масел смола деяких рослин, що має застосування в техніці, медицині, парфюмерії. Ось ви бачите смеречину. Така собі деревинка незавидна, а вона ж дає так званий бальзам для оптичної промисловості (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 102); // Розчин рослинних смол в ефірному маслі; мазь, виготовлена з лікарських рослин. — Є у нас м’які завої і бальзам на рану гойний (Л. Укр., І, 1951, 433); * У порівн. Повітря було чисте, чудове, пахуче, що, бачилось, так і лилося цілющим бальзамом у груди (Фр., III, 1950, 91); Ваші слова спливають бальзамом у зболілу душу (У. Кравч., Вибр., 1958, 247).
2. перен. Цілющий засіб, що приносить полегшення, втіху, заспокоєння. Вдихнув [Забейко] на повні груди зрошеного, свіжого повітря — що за розкіш жити й могти вдихати отакий бальзам! (Вільде, Винен.., 1959, 55); Молінням-жалінням душі не суши — Чарчина єдина — бальзам для душі (Берне, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 98.