БАНА́ЛЬНО. Присл. до бана́льний. За столом [Никодим] був привітний і банально дотепний (Кол., Терен.., 1959, 339); — А життя ж мав свої терни, висловлюючись банально (Ле, Міжгір’я, 1953, 546); // у знач. присудк. сл. З чого ж почати [книгу]? Може з чайки, яка одиноко в’ється, наче когось шукає на дні морському?.. Ні, то банально (Кучер, Голод, 1961, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 99.