БАНДЕРО́ЛЬ, і, ж.
1. Паперова обгортка або відкритий конверт, в яких пересилаються поштою книги, журнали, ділові папери і т. ін. Купою викладена ранкова пошта; тут головно медичні журнали; серед них чимало в іноземних бандеролях (Вол., Місячне срібло, 1961, 49).
2. Поштове відправлення в такій обгортці. "Лист" і "Хвала життю" висилаю рівночасно бандероллю (Коцюб., III, 1956, 459); Шістдесят листів, шість бандеролей і чотири закордонних, о! (Довж., Зач. Десна, 1957, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 99.