БАНКРУТУВА́ТИ, БАНКРОТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Ставати банкрутом. [Шпіцкопф:] Скажіть мені,.. через що властиво банкротує пан Чирняк? (Фр., IX, 1952, 375); — Ідеї ваші не мають грунту в Галичині! Ось причина того, що всі ваші видання банкрутують (Кол., Терен.., 1959, 353).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 101.