БАНКІВНИ́К, а, ч. Той, хто держить банк (у 2 знач.), банкує під час гри в карти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 101.
Що oзначає слово - "банківник"
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.