БА́ННИК, а, ч. Циліндричної форми щітка на довгому держаку для прочищання і змащування дула гармати. Бійці до них [мінометів] звертались, як до панянок, тільки на "ви". — Дозвольте перевірити ваш приціл… — Дозвольте вас протерти банником (Гончар, III, 1959, 194).
БА́ННИК, а, ч., діал. Банщик. Входить [Бассім] в лазню.. Втім до нього наближавсь Той, що вслугує, банник (Фр., XII, 1953, 404).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 101.