БАОБА́Б, а, ч. Тропічне розложисте дерево, стовбур якого досягає надзвичайної товщини. Баобаби величні стоять. Ждуть з ураганом змагання страшного… (Черн., Поезії, 1959, 61); — Я вчора читав книжку, там написано про дерево баобаб, що росте в Африці..Однопосадити, так виросте і закриє весь наш двір (Коп., Сон. ранок, 1951, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 102.