БАР’Є́РЧИК, а, ч. Зменш. до бар’є́р 1, 2. Спершись руками на металевий бар’єрчик кабіни, вона, [кранівниця] уважно стежила за двома начальниками цехів (Собко, Біле полум’я, 1952, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 105.