БАРВІ́НКОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до барві́нок. Барвінкове листя; // Зробл. з барвінку. Густі лози та вільхи обсіли з обох боків.. береги, як рівно уложені дві барвінкові гірлянди (Фр., VIII, 1952, 8); Барвінковий вінок квітчав граціозну голівку (Ільч., Серце жде, 1939, 49).
2. Який має колір квітів барвінку; голубуватий. Білясті хмарини на очах розпливаються і тануть у барвінковому небі (Коз., Сальвія, 1959, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 105.