БА́РХАТКА, и, ж., розм. Стрічка з бархату; оксамитка. До старенької плахти та почепила люстринову запаску, одягла тож шовкову юпку та на шию дукат на бархатці (Кв.-Осн., II, 1956, 155); * У порівн. Над очима, неначе дві бархатки, чорніло дві брови (Мирний, III, 1954, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 108.