БАСИ́СТИЙ, а, е.
1. Низький звучанням (про голос, звук). Долетіло тупотіння коней, зарипів віз, заляскав батіг, і басистий чоловічий голос гукнув хазяїна (Тулуб, Людолови, І, 1957, 64); З пониззя Дніпра долинув басистий гудок пароплава (Скл., Хазяїни, 1948, 90).
2. у знач. ім. баси́стий, того, ч., заст. Той, хто грає на контрабасі. Басистий не має де сісти (Номис, 1864, № 12474).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 109.