БА́ТЯ, і, ч., розм., рідко. Те саме, що ба́тько 1, 4. Пусти, батю, на поле! (Номис, 1864, № 4360); Каленик Романович спитав: — Навіщо оце витрачатися? — А ви вже, батю, мені дозвольте знати навіщо, — відказав Рубін (Сенч., Опов., 1959, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 112.