БАХМА́ТИЙ, а, е, розм. Дуже широкий, мішкуватий (про одяг). Він одягнений у широку, трохи навіть бахмату на ньому білосніжну сорочку з великим відкладним коміром (Коз., Сальвія, 1959, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 113.