БГА́ТИСЯ, бга́юся, бга́єшся, недок.
1. М’ятися, скручуватися. Свою половину [городу] міряла [Мотря], то натягувала, аж пояс лущав, а Лаврінову половину міряла, то аж пояс бгався (Н.-Лев., II, 1956, 356).
2. Збиратися у складки; зморщуватися. У безщасного від того нагадування [про мертву дитинку] все обличчя якось бгалося, стискалося в один вираз страшної пекучої муки (Гр., II, 1963, 449).
3. Скулитися, згинатися, корчитися. Хомиха з рогачем присікалась: "Вилазь! Вилазь, личино зла!.." Хома в куточку бгавсь. І, плачучи, озвавсь: "Не вилізу!" (Бор., Тв.. 1957, 136); * Образно. Тепер [Ісен-Джан] не бгався у рабській покорі (Ле, Міжгір’я, 1953, 186).
4. Стискатися. — А в мене пучки так і бгаються, так би й дав стусана (Барв., Опов.., 1902, 339); Кулаки бгаються, з горлянки от-от крик зірветься, не знаю й сама, що зі мною (Ю. Янов., I, 1954, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 117.