Що oзначає слово - "безбатченко"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


БЕЗБА́ТЧЕНКО, а, ч.

1. розм., заст. Нешлюбна дитина. Валя глянула на дитину, на свого малесенького безбатченка, що тихо спав коло її розторсаного серця (Довж., Зач. Десна, 1957, 533).

2. Той, хто не має батьків; сирота. Заховаюсь, дитя моє. Сама під водою, А ти гріх мій спокутуєш В людях сиротою. Безбатченком!.. (Шевч., І, 1951, 34); Уява додавала тут багато лихого до недоброго, малювала йому сироту-безбатченка, попихача у всіх, кому тільки він попаде під руки (Фр., І, 1955, 284).

3. перен., зневажл. Людина, що не має батьківщини або не визнає своїх батьків, попередників. Ми не безбатченки. Радянська література шанує й любить славні традиціі дореволюційної демократичної літератури (Рильський, III, 1956, 372); Покинувши батьківщину, поет [О. Олесь] прирік себе на становище безбатченка (Рад. літ-во, 1, 1958, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 119.