БЕЗБО́ЖНИЦЯ, і, ж. Жін. до безбо́жник. А тая безбожниця йому, під вікном нашим стоячи, вигукнула: — Бурлакуй увесь вік, Якове, та люби тільки мої очі ясні! (Вовчок, І, 1955, 220); — З черниць хай зробить [Ольга] безбожниць (Мик., II, 1957, 378).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 120.