БЕЗБІЛЕ́ТНИЙ, а, е.
1. заст. Який не має паспорта, документа на проживання де-небудь; безпаспортний. Безбілетні бурлаки.
2. розм. Який не має квитка (на проїзд і т. ін.); безквитковий. Безбілетний пасажир.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 119.