БЕЗВЛА́ДНИЙ, а, е. Який не має сил, можливості діяти; безсилий, безпомічний Вона стояла німа, без тями, важко дишучи, безвладна, немов розбита (Фр., VII, 1951, 124); Секретар зустрів цю заяву трохи незрозумілим чи недовірливим поглядом, але, будучи безвладним заперечити своєму начальникові, зібрав миттю папери, уклонився і пішов собі геть (Епік, Тв., 1958, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 122.