БЕЗВО́ЛЬНО, БЕЗВІ́ЛЬНО. Присл. до безво́льний, безві́льний. Знявши з голови косинку, вона майнула нею в повітрі, раз і вдруге, потілі безвольно опустилась її рука (Шиян, Гроза.., 1956, 605); — Лягай на підлогу! — крикнула Клава Вані. Але той ліг якось дивно — він повалився м’яко, безвольно, судорожна махнувши руною (Донч., VI, 1957, 172); Михайлина безвільно опустила руки (Збан., Між.. людьми, 1955, 153); Тіфенбах стояв охлялий, з безвільно опущеною головою (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 123.