БЕЗВІДРИ́ВНО. Присл. до безвідри́вний. Стоїть [Ліна] у дверях майстерні та безвідривно дивиться, як працює товариш Курінний, токар по металу, колишній морський офіцер (Гончар, Тронка, 1963, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 121.