БЕЗГЛА́СНИЙ, а, е, рідко. Німий, безмовний. Погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі.. Так добре було б стати "нічим", безгласним, непорушним спокоєм (Коцюб., II, 1955, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 123.