БЕЗГРА́МОТНО. Присл. до безгра́мотний. Кожний автор пише у нас по-своєму, а деякі й безграмотно (Коцюб., III, 1956, 291); Та й тих поетів, що’вивчаються в школах, часто характеризують невірно, а то й безграмотно (Мал., Думки.., 1959, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 124.