БЕЗГРІ́ШШЯ, я, с. Недостача у грошах або відсутність їх. Любий мій Василь Васильович! Якби не трапилися ви або я до вас не заїхав, то довелося б мені в Москві захряснуть на безгрішші (Шевч., VI, 1957, 196); Позував йому і один з його учнів, якого довелося взяти через те прокляте безгрішшя (Ільч., Серце жде, 1939, 206).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 124.