БЕЗДІЯ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не діє; не зайнятий роботою. Минали тижні. А ворожі табори весь час стояли бездіяльні (Кач., Вибр., 1953, 145); Бажалося боротьби, перемоги, і безнадійне, бездіяльне животіння гаремних жінок висмоктувало з неї сили і віру в себе (Тулуб, Людолови, II, 1957, 238); // Який ніким не використовується. Основною і первісною операцією банків є посередництво в платежах. В зв’язку з цим банки перетворюють бездіяльний грошовий капітале діяльний, тобто такий, що дає зиск.. (Ленін, 22, 1950, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 126.