БЕЗЖА́ЛЬНИЙ, а, е. Те саме, що безжа́лісний. За вікном, на подвір’ї, сполохано кричать кури. Там господарює німець. Чужий, страшний і безжальний (Коз., Сальвія, 1959, 28); * Образно. Та в’януть вони [думки], як в’януть зірвані квіти, кинуті безжальною рукою під сонце (Шиян, Баланда, 1957, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 128.