БЕЗЗАВІ́ТНИЙ, а, е. Те саме, що самові́дданий 2. Беззавітні подвиги героїв-комсомольців на фронтах громадянської і пізніше Великої Вітчизняної воєн назавжди залишаються в народній пісні, в народній пам’яті (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 56); Перед радянськими письменниками велика благородна мета — виховати у дітей глибоку, беззавітну любов до Радянської Вітчизни (Донч., VI, 1957, 593); Беззавітна вірність героїчним бойовим традиціям армії і флоту — найвищий обов’язок радянського воїна (Ком. Укр., 5, 1970, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 669.