БЕЗЗАКО́ННО. Присл. до беззако́нний. Губернатор беззаконно викинув мене, мою жінку.. і ще кількох з "Просвіти" (Коцюб., III, 1956, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 128.