БЕЗЗАСТЕРЕ́ЖНО. Присл. до беззастере́жний. Хворий повинен беззастережно вірити своєму лікареві (Шовк., Людина.., 1962, 86); Навіки два серця забилися влад. Кохаю по-справжньому й беззастережно (Підс., Поеми, 1954, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 128.