БЕЗЗВУ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до беззву́чний. Швидкий, як блиск грози, Григорій Встає в беззвучності суворій І рвучко б’є вперед штиком (Бажан, І, 1946, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 129.