БЕЗЗДОРІ́ВНИЙ, БЕЗЗДОРО́ВНИЙ, а, е, діал. Кволий, хворобливий. Вона така безздоровна: ніякої роботи важкої не може робити (Сл. Гр.); Ростом вона була невеличка, безздоровна; життя ледве-ледве тліло в її жилах (Мирний, І, 1954. 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 129.