БЕЗКУЛЬТУ́Р’Я, я, с. Брак культури; культурна відсталість, їй [молоді] важко уявити собі колишнє безправ’я робочої людини, безкультур’я, безробіття, злидні трудящих мас (Рад. Укр., 3.VIІ 1957, 1); Загоруйко воював не тільки з картярством, а й з усяким безкультур’ям (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 132.