БЕЗЛА́ДДЯ, я, с. Брак будь-якого ладу, порядку, системи. Дурне безладдя лихо діє (Гл., Вибр., 1957, 34); Мелодії сиплються, переплутуються в якомусь хаотичному безладді (Н.-Лев., III, 1956, 305); Веселий та говіркий, він.. насміхувався над повітовим байдикуванням, над порядками городського життя, над громадянським безладдям (Мирний, III, 1954, 190). Надмірного безладдя в кімнаті не було. Каргат перебільшив (Шовк., Інженери, 1935, 148); // Порушення встановленого порядку, норм громадського життя тощо. ..коли продуктивні сили виходять за межі, що їх ставлять їм буржуазні відносини, вони приводять у безладдя все буржуазне суспільство.. (Комун, маніф., 1947, 20); // Розлад, неспокій (про душевний стан людини). Душевна роздвоєність його така важка, внутрішнє безладдя так гнітить його, що він навіть похитується, ідучи (Довж., II, 1959, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 132.