БЕЗЛИ́ЦИЙ, я, е. Який не має виразного зовнішнього вигляду, чітко окреслених характерних рис; розпливчастий, невиразний. Безлиця в пітьмі юрба здригнулась і пішла на гуральню (Коцюб., II, 1955, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 133.