БЕ́ЗЛІК, у, ч., рідко. Те саме, що бе́зліч. Став я позирати з берегових стін.. На жартливий безлік водяних тварин (Щог., Поезії, 1958, 357); Бачу я навкруг велику землю, багато племен і родів, що прожили безлік віків (Скл., Святослав, 1959, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 133.