БЕЗМІ́Р’Я, я, с. Те саме, що бе́змір 1. У блакитному безмір’ї Сонце плине і палає (Щог., Поезії, 1958, 94); Перед собою він бачив.. титанічне безмір’я снігів і хмар (Стельмах, Правда.., 1961, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 135.