БЕЗМІ́СЯЧНО, у знач. присудк. сл. Про стан, коли немає місяця, місячного світла. Вечір.. здався особливо хорошим: безмісячне, але досить видно, зрідка пролітає сніжок (Гончар, Таврія.., 1957, 468).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 135.