БЕЗОГЛЯ́ДНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безогля́дний. То, синку, війна, в якій треба більше дотепу, хитрості, безоглядності і обережності, як у розбійництві (Фр., VIII, 1952, 397); Він сам не знав, звідки в нього раптом взялася така упевненість і безоглядність у його вчинках (Кач., Вибр., 1953, 385).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 136.