БЕЗОЩА́ДНИЙ, а, е, заст. Жорстокий, немилосердний. Безощадна, вовік ненаситна орда (Сл. Гр.); Холодний в’їдливий вітер приспівував свою безощадну пісню (Барв., Опов.., 1902, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 137.