БЕЗПА́РНИЙ, рідше БЕЗПА́РИЙ, а, е. Який не має пари. Не знати тобі, Свириде, того щастя, ..не вити свого гнізда тобі, безпарна птице — приймаче чужої сім’ї (Мирний, І, 1954, 282); Останнім часом Софія полюбляв більше жіноче, безпарне товариство (Гончар, Таврія.., 1957, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 137.