БЕЗПЛІ́ДНИЙ, а, е.
1. Який не дає плодів, нездатний давати потомство. Тепер я догадуюсь, що була то не шовковиця, а безплідний шовкун (Гончар, II, 1954, 203); Надмірне ожиріння може зробити організм зовсім безплідним (Бджоли, 1955, 193); // Неродючий. Солонці характеризуються дуже низькою родючістю, а в ряді випадків — зовсім безплідні (Наука.., 11, 1956, 24); Де степи безплідні Лиш були колись, Хвилі Волги й Дону Тут навік зійшлись! (Тер., Правда, 1952, 83).
2. перен. Який не дає наслідків; даремний, марний. Відомо, що які б хороші не були прийняті рішення, вони можуть лишитися безплідними, якщо не будуть підкріплені активною організаторською роботою (Рад. Укр., 25. IX 1957, 1); Роздратований безплідними розшуками, старшина міліції постукав у двері, зайшов до кімнати, не питаючи дозволу (Собко, Звич. життя, 1957, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 139.