БЕЗПОМИЛКО́ВИЙ, а, е. Який не має помилок; який робиться без помилок; правильний. — Сьогодні я пересвідчився, що моє перше враження було безпомилковим — у вас в всі дані для того, щоб стати чемпіоном (Собко, Стадіон, 1954, 127); Безпомилковим чуттям вона вгадала, що це людина важкої долі (Жур., До них іде.., 1952, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 140.