БЕЗПОСЕРЕ́ДНЬО. Присл. до безпосере́дній. Мало єсть таких, що провадять культурну роботу в народі безпосередньо (Л. Укр., V, 1956, 94); Лодиженко мовчав увесь час. Тільки коли вверталися до нього безпосередньо, відповідав (Ле, Міжгір’я, 1953, 277); Посмішка тремтіла їй в куточках губ. Це було так безпосередньо і любо, що Валя прошепотіла Данилові: — Яка вродлива жінка… (Коп., Вибр., 1953, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 141.