БЕЗПРА́ВНИЙ, а, е. Який не має ніяких прав. Наш закон вперше в історії викреслив усе те, що робило жінок безправними (Ленін, 28, 1951, 157); Неначе з усього світу зійшлися такі ж, як і він сам, гнані й безправні в минулому, а тепер готові все перенести ради іншого життя (Гончар, Таврія.., 1957, 705).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 141.