БЕЗПРИ́ДАНКА, и, ж., дорев. Дівчина, що не має посагу. — У мене, може, будуть свої діти, котрих треба до розуму довести!..Дочкам — придане надбати… бо хто тепер бере безприданок? (Мирний, І, 1954, 340).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 142.