БЕЗПРИТО́МНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що неприто́мний. — Де там він їх [коней] бачив, як звечора до самого ранку під коморою безпритомний лежав! — озвалась Демчиха (Вовчок, VI, 1956, 262); Почав [Василь] .. кидатись, немов у конвульсіях, а далі, безсильний, безпритомний, упав горілиць на свій тапчан (Фр.. І, 1955, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 142.