БЕЗРОЗДІ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не поділяється, не поділений ні з ким; повний, цілковитий. Довге і безроздільне панування самодержавства нагромадило небачену, мабуть, в історії кількість революційної енергії в народі.. (Ленін, 8, 1949, 402).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 144.