БЕЗСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. безславлять; недок., перех., рідко. Те саме, що несла́вити. Тебе ворог топче, давить. Обдирає і безславить (Фр., XIII, 1954, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 146.