БЕЗСО́НЯЧНИЙ, а, е. Без сонця, без сонячного світла. — Ах, матінко моя, що се мусила бути за безсонячна днина, в котрій ти мене на світ привела! (Коб., І, 1956, 366); Як пізно розвиднювалося тут, у Петербурзі.., яким коротким-коротким був блідий, безсонячний день! (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 147.