БЕЗСТИ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до безсти́дник. Так-бо нічого б і не було, якби вона втекла, а то й стоїть, і регочеться… У! безстидниця! (Кв.-Осн., II, 1956, 433); Безстиднице! Нема тобі сорому перед матір’ю, перед людьми, перед богом! (Н.-Лев., II, 1956, 528).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 148.