БЕЗСТРА́СТЯ, я, с., рідко. Те саме, що безстра́сність. Гарячий і нетерпеливий замолоду, він тепер добре вмів носити маску безстрастя (Ільч., Серце жде, 1939, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 148.